Mar. 2nd, 2012

ingwar13: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] ftopka_00 at Херсонські студенти замахнулися на святе: президента

БУДЬ ЛАСКА РОЗПОВСЬДЬТЕ ІНФОРМАЦІЮ! БАЖАНО В ПОПУЛЯРНІ ЗМІ. Ми ввадаємо, що плвертається 2004 рік, і тільки шуміха навколо цієї справи допоможе. Дякую

Херсонський журналіст Сергій Яновський поширив інформацію про затримання студентів Херсонського національного технічного університету (ХНТУ) за розклеювання антипрезидентських листівок на вулицях нашого міста.

Щодо студентів порушено кримінальну справу за ст. 196 ч. 2. (Групове хуліганство) Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

За словами ректора цього ВНЗ Юрія Бардачева, студентам загрожує відрахування в разі прийняття судом рішення про протиправність їх дій.

За деякими даними студенти були затримані міліцією і передані співробітникам СБУ.

Вчора вночі в гуртожитку був проведений обшук. Сусіди по гуртожитку повідомили, що шукали копіювальну техніку. Самі «злочинці» в гуртожитку не ночували.

Студенти також повідомляють, що їх попросили не розповсюджуватися про інцидент.

ingwar13: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] felix_zilich at Ник Маматас и Брайан Кин “Страх и ненависть в Аркхэме” (2011) ***/****

Январь 1972 года. Вернувшись из легендарного путешествия в Вегас, писатель и журналист Хантер Томпсон понимает, что Американская Мечта умерла. “С сегодняшнего дня начинается Американский Кошмар, и я должен стать тем человеком, который дойдет до самых его истоков”.

Хантер покупает автобусные билет до Аркхэма и отправляется в долгое и мучительное путешествие по Америке навстречу лавкрафтианским мифам, взяв с собой в дорогу только чемодан наркотиков и новый убойный псевдоним “Дядя Лоно”. Пытаясь понять, почему такая свинья как Никсон, смогла добраться до президентских выборов, Хантер очень скоро убеждается, что если отъехать от Лос-Анджелеса на сотню-другую километров, то ты оказываешься совершенно в другой стране. В Америке, где шоготы вовсю мельтешат под ногами, толпы сектантов взывают на морском берегу к богу Дагону, а на пустынной бензоколонке тебе вполне могут предложить попробовать грибы с Юггота.

Но Хантера это не смущает. Всю дорогу он перманентно находится под веществами, поэтому уже не способен отличить реальность от галлюцинаций. За кого будете голосовать, вопрошает помешанный на политике репортер у каждого встречного реднека, за демократов или за республиканцев. Вопрошает, хотя знающие люди ему уже популярно объяснили, что за власть в стране борются вовсе не демы и респы, а жрецы Молоха и последователи Ктулху.

После прибытия в Инсмут Хантер понимает, что уже не способен бороться с Кошмаром в одиночку, поэтому и вызывает на помощь своего адвоката. Того самого, с которым они увлекательно съездили в Вегас.

- What are we doing in Insmouth, man? It’s bad scene. As your attorney I advise you to leave immediately and fly to Acapulco with me.
- We can’t go to Acapulco. The story is here.
He picked his flowered attaché case with the Chicano Power sticker on it from the floor and strides in the room , shutting the door behind him.
- Don’t you know what they doing with outsiders out here? They filet’em and use them as chum.
- Where’d you hear that?
- The fucking cabbie. I had to pay double the meter just to get him in the city limits. He didn’t want to come…


Книга написана от лица Хантера Томпсона с полным соблюдением всех особенностей его стиля и речи. Привычный вокабуляр, мотивы творчества, факты биографии. Хорошая и очень качественная постмодернисткая работа. Несколько лет назад Ник Маматас написал нечто подобное, лавкрафтианское, по Джеку Керуаку. Никак не соберусь прочитать то произведение. Слишком плохо знаю Керуака даже в переводах, а на английском, боюсь, просто не оценю.

Если вы ожидаете от книги трэша или гиковских смехуечков, будете сильно разочарованы. Я прекрасно помню, что 80 процентов людей, пытавшихся читать "Вегас" после фильма Гиллиама, бросили его уже страниц через сорок-пятьдесят. Гонзо-роман – чтиво не для каждого. Писатель отказывается держать интригу и отвлекается на каждую ерунду. Особенно, если эта ерунда связана с политикой.

Но для настоящего лавкрафтианца подобная манера повествования – скорее достоинство, чем недостаток, ведь Говард Филиппович тоже предпочитал атмосферу сюжету. Надо признать, что Маматас с Кином на достигнутом не остановились и все же закинули в схватку между молохистами и ктулхианцами третью эпическую силу. Про это существо у нас как раз сейчас в прокате кино показывают.
Page generated Sep. 29th, 2025 07:02 am
Powered by Dreamwidth Studios